Наша рассылка!
Новости сайта Модно-Красиво.ру Вы можете получать прямо на мейл
Рассылки Subscribe.Ru

Подписаться письмом

Хлоридна кислота формула


Хлоридна кислота — Вікіпедія

Хлоридна кислота, також: соляна кислота, хлороводнева кислота — розчин хлороводню (HCl) у воді. Соляна кислота є типовою кислотою. За своєю хімічною активністю вона належить до найсильніших кислот. Подібно до інших сильних кислот вона активно розчиняє більшість металів з виділенням водню, взаємодіє з оксидами металів тощо.

Концентрована соляна кислота містить 37% HCl і має густину 1,19 г/см3. Вона має різкий запах і «димить» на повітрі внаслідок виділення газоподібного хлороводню. Технічна кислота має жовтий колір, який обумовлюється домішками головним чином солей заліза. Азеотропна суміш містить 20,2% HCl ( tкип.=109,7°C при 760 торах ).

Соляна кислота широко використовується у народному господарстві. Найбільше застосовується вона у хімічній промисловості для добування різних солей: хлориду цинку, хлориду барію та ін., а також для виробництва барвників, лікувальних речовин тощо. Багато хлоридної кислоти споживає також металургійна промисловість для виділення кольорових і рідкісних металів з їх природних сумішей. У хімічних лабораторіях хлоридна кислота належить до найуживаніших реактивів. У невеликих кількостях з неї також одержують водень і хлор.

В промисловості найчастіше отримують розчиненням у воді хлороводню утвореного при спалюванні водню в атмосфері хлору або утвореному при хлоруванні органічних сполук ( розчинники , хлоровмісні пластмаси ).

В більшості країн ( до яких Україна не належить ) вільно продається, тому питання отримання в лабораторних чи домашніх умовах не виникає.

При відсутності концентрованої сульфатної кислоти для отримання хлоридної кислоти можна використати розведену :

CaCl2·6H2O+H2SO4→CaSO4·2H2O↓+2HCl+4H2O
BaCl2+H2SO4→BaSO4↓+2HCl

Хлорид кальцію дешевший за хлорид барію, але утворює більш об'ємний осад , що ускладнює відділення утвореної хлоридної кислоти (відфільтровувати на скляному фільтрі - паперовий "розлізеться" ). Зв'язуванням води безводним хлоридом кальцію CaCl2 можна отримати газоподібний хлороводень , з якого утворити хлоридну кислоту потрібної концентрації.

Важко сказати, хто і коли вперше отримав соляну кислоту. Відомо, що вже в кінці XV ст. алхімік Василь Валентин і в XVI ст. Андреас Лібавій в старанних пошуках чудодійного життєвого еліксиру прожарювали у своїх алхімічних приладах кухонну сіль з галуном і купоросами і отримали продукт, який описали під назвою «кислого спирту». Це і була знайома тепер нам соляна кислота, дуже нечиста.

Для перших дослідників це була абсолютно нова речовина, що володіла властивостями, які сильно вражали їх уяву. Нюхаючи її, вони задихалися і кашляли, «кислий спирт» димів у повітрі. При пробі на смак, вона обпалювала язик і піднебіння, метали вона роз'їдала, тканини руйнувала.

У 1658 р. німецький хімік Й. Глаубер (1604-1670) знайшов новий спосіб отримання соляної кислоти, яку він назвав «соляним спиртом». Спосіб цей широко застосовується досі в лабораторіях. Він нагрівав кухонну сіль з концентрованою сірчаною кислотою і «дим», що виділявся, поглинав водою.

У 1772 р. англійський хімік Джозеф Прістлі (1733-1804) встановив, що при дії сірчаної кислоти на кухонну сіль виділяється безбарвний газ, який може бути зібраний над ртуттю, і що цей газ має надзвичайно велику здатність розчинятися у воді. Водний розчин цього газу отримав назву «соляної кислоти» (acidum muriaticum), а сам газ Прістлі назвав «чистою газоподібною соляною кислотою».

У 1774 р. шведський хімік К.В. Шеєле (1742-1786), досліджуючи дію соляної кислоти (яку він називав ще «соляним спиртом») на оксид марганцю(IV), знайшов, що він розчиняється в соляній кислоті на холоді, утворюючи темно-коричневий розчин, з якого при нагріванні виділяється газ жовто-зеленого кольору, що володіє дуже різким запахом, здатністю руйнувати рослинні фарби і діє на всі метали, не виключаючи золота. Шеєле, як послідовник флогістонної теорії, яка панувала в той час, вважав, що сенс цієї реакції полягає в тому, що під дією оксиду марганцю(IV) з соляною кислотою йде з неї флогістон, завдяки чому соляна кислота перетворюється в жовто-зелений газ. Тому сам газ він назвав «дефлогістованою соляною кислотою».

  • HCl+h3O→h4O++Cl−{\displaystyle \mathrm {HCl+H_{2}O\rightarrow H_{3}O^{+}+Cl^{-}} }
  • Zn+2HCl=ZnCl2+h3↑ {\displaystyle \mathrm {Zn+2HCl=ZnCl_{2}+H_{2}\uparrow \ } }
2Na+2 HCl⟶2 NaCl+ h3↑{\displaystyle \mathrm {2Na+2\ HCl\longrightarrow 2\ NaCl+\ H_{2}\uparrow } }
Mg+2 HCl⟶ MgCl2+ h3↑{\displaystyle \mathrm {Mg+2\ HCl\longrightarrow \ MgCl_{2}+\ H_{2}\uparrow } }
2Al+6 HCl⟶2 AlCl3+3 h3↑{\displaystyle \mathrm {2Al+6\ HCl\longrightarrow 2\ AlCl_{3}+3\ H_{2}\uparrow } }
Na2O+2 HCl⟶2 NaCl+ h3O{\displaystyle \mathrm {Na_{2}O+2\ HCl\longrightarrow 2\ NaCl+\ H_{2}O} }
MgO+2 HCl⟶ MgCl2+ h3O{\displaystyle \mathrm {MgO+2\ HCl\longrightarrow \ MgCl_{2}+\ H_{2}O} }
Al2O3+6 HCl⟶2 AlCl3+3 h3O{\displaystyle \mathrm {Al_{2}O_{3}+6\ HCl\longrightarrow 2\ AlCl_{3}+3\ H_{2}O} }
NaOH+ HCl⟶ NaCl+ h3O{\displaystyle \mathrm {NaOH+\ HCl\longrightarrow \ NaCl+\ H_{2}O} }
Mg(OH)2+2 HCl⟶ MgCl2+2 h3O{\displaystyle \mathrm {Mg(OH)_{2}+2\ HCl\longrightarrow \ MgCl_{2}+2\ H_{2}O} }
Al(OH)3+3 HCl⟶ AlCl3+3 h3O{\displaystyle \mathrm {Al(OH)_{3}+3\ HCl\longrightarrow \ AlCl_{3}+3\ H_{2}O} }
Na2CO3+2 HCl⟶2 NaCl+ h3O+ CO2↑{\displaystyle \mathrm {Na_{2}CO_{3}+2\ HCl\longrightarrow 2\ NaCl+\ H_{2}O+\ CO_{2}\uparrow } }
2KMnO4+16 HCl⟶5 Cl2↑+2 MnCl2+2 KCl+8 h3O{\displaystyle \mathrm {2KMnO_{4}+16\ HCl\longrightarrow 5\ Cl_{2}\uparrow +2\ MnCl_{2}+2\ KCl+8\ H_{2}O} }
SO3+ HCl⟶ HClSO3{\displaystyle \mathrm {SO_{3}+\ HCl\longrightarrow \ HClSO_{3}} }
  • Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.

uk.wikipedia.org

Хлористая кислота — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Хлористая кислота — HClO2, одноосновная кислота средней силы. Соответствующие соли — хлориты.

Хлористая кислота НClO2 в свободном виде неустойчива, даже в разбавленном водном растворе она быстро разлагается:

4HClO2→HCl+HClO3+2ClO2+h3O{\displaystyle {\mathsf {4HClO_{2}\rightarrow HCl+HClO_{3}+2ClO_{2}+H_{2}O}}}

Ангидрид этой кислоты неизвестен.

Раствор кислоты получают из её солей — хлоритов, образующихся в результате взаимодействия ClO2 со щёлочью:

Ba(ClO2)2+h3SO4→BaSO4↓+2HClO2{\displaystyle {\mathsf {Ba(ClO_{2})_{2}+H_{2}SO_{4}\rightarrow BaSO_{4}\downarrow +2HClO_{2}}}}

А также по реакции:

2ClO2+h3O2+2NaOH→2NaClO2+O2+2h3O{\displaystyle {\mathsf {2ClO_{2}+H_{2}O_{2}+2NaOH\rightarrow 2NaClO_{2}+O_{2}+2H_{2}O}}}


Соли хлористой кислоты называются хлоритами, они, как правило, бесцветны и хорошо растворимы в воде. В отличие от гипохлоритов, хлориты проявляют выраженные окислительные свойства только в кислой среде. Из солей наибольшее применение имеет хлорит натрия NaClO2, применяемый для отбелки тканей и бумажной массы. Хлорит натрия получают по реакции:

2ClO2+PbO+2NaOH→PbO2↓+2NaClO2+h3O{\displaystyle {\mathsf {2ClO_{2}+PbO+2NaOH\rightarrow PbO_{2}\downarrow +2NaClO_{2}+H_{2}O}}}

Безводный NaClO2 взрывается при ударе и нагревании; воспламеняется при контакте с органическими веществами, резиной, бумагой и т. д.

  • Ахметов Н. С. «Общая и неорганическая химия» М.: Высшая школа, 2001
  • Карапетьянц М. Х., Дракин С. И. «Общая и неорганическая химия» М.: Химия 1994

ru.wikipedia.org

Хлоридная кислота - это... Что такое Хлоридная кислота?


Хлоридная кислота

Модель молекулы соляной кислоты

Соля́ная (или соляна́я) кислота (хлористоводоро́дная кислота) (Hydrochloric acid) — HCl, раствор хлористого водорода в воде; сильная одноосновная кислота. Бесцветная, «дымящая» на воздухе, сильно едкая жидкость (техническая соляная кислота желтоватая из-за примесей Fe, Cl2 и др.). Максимальная концентрация при 20 °C равна 38 % по массе, плотность такого раствора 1,19 г/см3. Слабые растворы соляной кислоты (до 0,4 %) имеют специфический терпко-кислый вкус, более концентрированные вызывают ожоги полости рта. Соли соляной кислоты называются хлоридами.

Физические свойства

Физические свойства растворов соляной кислоты разных концентраций приведены в таблице:

Конц. (вес)
c : кг HCl/кг
Конц. (г/л)
c : кг HCl/м³
Плотность
ρ : кг/л
Молярность
M
 pH 
Вязкость
η : мПа·с
Удельная
теплоемкость

s : кДж/(кг·К)
Давление
пара

PHCl : Па
Т
кипения

т.кип.
Т
плавления

т.пл.
10 % 104,80 1,048 2,87 M −0,5 1,16 3,47 0,527 103 °C −18 °C
20 % 219,60 1,098 6,02 M −0,8 1,37 2,99 27,3 108 °C −59 °C
30 % 344,70 1,149 9,45 M −1,0 1,70 2,60 1,410 90 °C −52 °C
32 % 370,88 1,159 10,17 M −1,0 1,80 2,55 3,130 84 °C −43 °C
34 % 397,46 1,169 10,90 M −1,0 1,90 2,50 6,733 71 °C −36 °C
36 % 424,44 1,179 11,64 M −1,1 1,99 2,46 14,100 61 °C −30 °C
38 % 451,82 1,189 12,39 M −1,1 2,10 2,43 28,000 48 °C −26 °C
При 20 °C, 1 атм (101 kPa)

При затвердевании даёт кристаллогидраты составов HCl·H2O, HCl·2H2O, HCl·3H2O, HCl·6H2O.

Химические свойства

Производство

Соляную кислоту получают растворением газообразного хлороводорода в воде. Хлороводород может быть получен путём взаимодействия концентрированной серной кислоты на хлорид натрия, или сжиганием водорода в атмосфере хлора.

Применение

Промышленность

Медицина

  • Составная часть желудочного сока; разведенную соляную кислоту ранее назначали внутрь главным образом при заболеваниях, связанных с недостаточной кислотностью желудочного сока.

Особенности обращения

Соляная кислота — едкое вещество, при попадании на кожу вызывает сильные ожоги. Особенно опасно попадание в глаза. При открывании сосудов с соляной кислотой в обычных условиях образуется туман и пары хлороводорода, которые раздражают слизистые оболочки и дыхательные пути.

Реагируя с такими веществами, как хлорная известь, диоксид марганца, или перманганат калия, образует токсичный газообразный хлор.

Ссылки

Wikimedia Foundation. 2010.

  • Хлористое железо
  • Хлористый алюминий

Смотреть что такое "Хлоридная кислота" в других словарях:

  • Ферментопати́и — (фермент[ы] (Ферменты) + греч. pathos страдание, болезнь; синоним энзимопатии) болезни и патологические состояния, обусловленные полным отсутствием синтеза ферментов или стойкой функциональной недостаточностью ферментных систем органов и тканей.… …   Медицинская энциклопедия

  • Минеральная вода — Минеральные воды  воды, содержащие в своем составе растворённые соли, микроэлементы, а также некоторые биологически активные компоненты. Среди минеральных вод выделяют минеральные природные питьевые воды, минеральные воды для наружного… …   Википедия

  • Лечебная купальня Сечени — купалня Лечебная купальня Сечени Széchenyi gyógyfürdő Страна Венгрия Город …   Википедия

  • Пятигорск — Город Пятигорск Флаг Герб …   Википедия

dic.academic.ru

Хлоридна кислота | Chemistry

Хлоридна кислота (тривіальна назва соляна кислота) — це розчин гідроген хлориду в воді.  При 0 оС у 1 л води розчиняється близько 400 л гідроген хлориду, тому масова частка гідроген хлориду в концентрованій хлоридній кислоті не перевищує 40 %. Така кислота димить на повітрі, так як з неї виділяється газоподібний гідроген хлорид, який сполучається з вологою повітря і утворює туман з дрібних крапельок хлоридної кислоти.

Чиста кислота безбарвна, а технічна має жовтуватий відтінок, який надають домішки сполук Феруму, Хлору та інших елементів.

Хімічні властивості безводного гідроген хлориду і його водного розчину сильно відрізняються.

Безводний гідроген хлорид хімічно пасивний: не реагує з багатьма металами, з сульфідами реагує вище 650 оС, з оксидами перехідних металів — при 300 оС і вище.

Хімічні властивості хлоридної кислоти

1. Електролітична дисоціація

HCl ⇄ H+ + Cl

Хлоридна кислота — сильна, ступінь її дисоціації в розбавлених розчинах перевищує 90 %. Наявність катіонів гідрогену можна визначити за допомогою індикаторів (відео 1).

Відео 1. Дія хлоридної кислоти на індикатори.
2. Взаємодія з металами
Хлоридна кислота взаємодіє з металами, що розміщені в ряду активності ліворуч від водню, наприклад, з магнієм (відео 2.)

Mg + 2HCl = MgCl2 + H2.

Відео 2. Взаємодія хлоридної кислоти з магнієм.
3. Взаємодія з основними і амфотерними оксидами

Хлоридна кислота взаємодіє з основними і амфотерними оксидами, при цьому утворюються солі хлоридної кислоти і вода, наприклад при взаємодії ферум(ІІІ) оксиду з хлоридною кислотою утворюється ферум(ІІІ) хлорид і вода (відео 3):

Fe2O3 + 6HCl = 2FeCl3 + 3H2O.

Відео 3. Взаємодія хлоридної кислоти з оксидами металічних елементів.
4. Взаємодія з основними і амфотерними гідроксидами

Хлоридна кислота взаємодіє з основами і амфотерними гідроксидами.

Наприклад, при додаванні хлоридної кислоти до розчину натрій гідроксиду у присутності фенолфталеїну розчин знебарвлюється, що свідчить про утворення нейтрального середовища, тому що утворюються сіль (натрій хлорид) і вода (відео 4):

HCl + NaOH = NaCl + H2O
H+ + Cl + Na+ + OH = Na+ + Cl + H2O
H+ + OH = H2O

Відео 4. Взаємодія хлоридної кислоти з лугом.

Нерозчинні у воді основні та амфотерні гідроксиди розчиняються у хлоридній кислоті з утворенням солі і води, так, при взаємодії хлоридної кислоти з ферум(ІІІ) гідроксидом утворюється ферум(ІІІ) хлорид і вода (відео 5):

Fe(OН)3 + 3HCl = FeCl3 + 3H2O
Fe(OН)3 + 3H+ + 3Cl = Fe3+ + 3Cl + 3H2O
Fe(OН)3 + 3H+  = Fe3+ + 3H2O

Відео 5. Взаємодія хлоридної кислоти з ферум(ІІІ) гідроксидом.
5. Взаємодія з солями

слабких кислот

Хлоридна кислота — сильний електроліт, тому вона реагує з солями слабких кислот, наприклад, з карбонатами, сульфідами, силікатами (відео 6):

2HCl + Na2СО3 = 2NaCl + H2O + СО2

2HCl + Na2SiО3 = 2NaCl + H2SiО3

  • складіть повні і скорочені йонно-молекулярні рівняння реакцій, що відповідають цим реакціям.

Відео 6. Взаємодія хлоридної кислоти з карбонатами і натрій силікатом.

реакція з розчинними солями аргентуму - якісна реакція на хлоридну кислоту та її солі

Аргентум хлорид — практично нерозчинна сіль, тому при додаванні розчинної солі аргентуму до хлоридної кислоти випадає аргентум хлорид — сирнистий осад білого кольору

HCl + AgNO3 = AgCl + HNO3.

  • складіть повне і скорочене йонно-молекулярне рівняння реакції між хлоридною кислотою і аргентум нітратом.

Осад аргентум хлориду не розчиняється в кислотах, але легко розчиняється в амоніаці з утворенням комплексної солі

AgCl + 2NH3 = [Ag(NH3)2]Cl

AgCl + 2NH3 = [Ag(NH3)2]+ + Cl.

Відео 7. Якісна реакція на хлорид іон.

6. Взаємодія з амоніаком

При додаванні хлоридної кислоти до амоніаку виділяється білий дим — утворюється сіль (амоній хлорид):

HCl + NН3 = NН4Cl.

Ця реакція лежить в основі цікавого досліду «Дим без вогню» (відео 8).

Відео 8. Взаємодія хлоридної кислоти з амоніаком.

ВИСНОВКИ

Хлоридна кислота (тривіальна назва соляна кислота) — це розчин гідроген хлориду в воді. Хлоридна кислота — сильній електроліт.Хлоридна кислота взаємодіє з металами, що знаходяться  ліворуч від водню в ряду активності металів, з основами і амфотерними оксидами та гідроксидами, солями слабких кислот і амоніаком. Якісною реакцією на хлоридну кислоту є її взаємодія з розчином аргентум нітрату.

Питання для закріплення знань.

1. Чому хлоридною кислотою називають не гідроген хлорид, а його водний розчин?

2. Охарактеризуйте хімічні властивості хлоридної кислоти?

3.Складіть иолекулярні і йонно-молекулярні рівняння реакцій взаємодії хлоридної кислоти з цинком, алюміній оксидом, купрум(ІІ) гідроксидом і кальцій карбонатом.

chemistry.sc46.pp.ua

Хлоридная кислота Википедия

Соляная кислота
({{{картинка3D}}})
({{{изображение}}})
Общие
Систематическое
наименование
Хлороводородная кислота
Хим. формула H2O:HCl
Рац. формула HCl
Физические свойства
Состояние бесцветная жидкость
Молярная масса 36.46 г/моль
Плотность 1.19 г/см³
Термические свойства
Температура
 • плавления -30 °C
 • кипения 48 °C
Энтальпия
 • образования -605.22 кДж/моль
Химические свойства
Константа диссоциации кислоты pKa{\displaystyle pK_{a}} -10
Растворимость
 • в воде смешивается
Классификация
Рег. номер CAS 7647-01-0
Рег. номер EINECS 933-977-5
екс Алиментариус E507
RTECS MW4025000
Безопасность
NFPA 704

ru-wiki.ru

Хлорная кислота — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Хлорная кислота

({{{картинка}}})
({{{картинка3D}}})
Систематическое
наименование
Хлорная кислота
Хим. формула HClO4
Состояние бесцветная жидкость
Молярная масса 100,46 г/моль
Плотность 1,76 г/см³
Температура
 • плавления −102 °C
 • кипения 203 °C
Энтальпия
 • образования −40,4 кДж/моль
Константа диссоциации кислоты pKa{\displaystyle pK_{a}} −10
Растворимость
 • в воде смешивается
Рег. номер CAS 7601-90-3
PubChem 24247
Рег. номер EINECS 231-512-4
SMILES
InChI
RTECS SC7500000
ChEBI 29221
Номер ООН 1873
ChemSpider 22669
NFPA 704
Приведены данные для стандартных условий (25 °C, 100 кПа), если не указано иное.
 Медиафайлы на Викискладе

Хлорная кислота HClO4 — одноосновная кислота, одна из самых сильных (в водном растворе, pK ≈ −10), безводная — исключительно сильный окислитель, так как содержит хлор в высшей степени окисления +7.

Физические свойства[править | править код]

Бесцветная летучая жидкость, сильно дымящая на воздухе, в парах мономерна. Безводная хлорная кислота очень реакционноспособна и неустойчива.

Химические свойства[править | править код]

Жидкая HClO4 частично димеризована, для неё характерна равновесная автодегидратация:

3HClO4⇄h4O++ClO4−+Cl2O7{\displaystyle {\mathsf {3HClO_{4}\rightleftarrows H_{3}O^{+}+ClO_{4}^{-}+Cl_{2}O_{7}}}}

Безводная кислота взрывоопасна из-за наличия в ней оксида хлора(VII). Водные растворы с концентрацией ниже 72% более безопасны, но на свету желтеют с образованием взрывоопасных оксидов хлора. Пожелтевшую кислоту рекомендуется аккуратно разбавить и нейтрализовать щелочами или карбонатами.

Являясь сильной неустойчивой кислотой, хлорная кислота разлагается:

4HClO4=4ClO2+3O2+2h3O{\displaystyle {\mathsf {4HClO_{4}=4ClO_{2}+3O_{2}+2H_{2}O}}}

Хлорную кислоту и её соли (перхлораты) применяют как окислители. Хлорная кислота, как одна из самых сильных кислот и окислитель, растворяет золото и платиновые металлы (9HClO4 + 2Au = 2Au(ClO4)3 + 3HClO3 + 3h3O), а в реакции с серебром образует хлорноватую кислоту:

3HClO4+2Ag=2AgClO4+HClO3+h3O{\displaystyle {\mathsf {3HClO_{4}+2Ag=2AgClO_{4}+HClO_{3}+H_{2}O}}}

Неметаллы и активные металлы восстанавливают концентрированную хлорную кислоту до хлороводорода

8As+5HClO4+12h3O=8h4AsO4+5HCl{\displaystyle {\mathsf {8As+5HClO_{4}+12H_{2}O=8H_{3}AsO_{4}+5HCl}}} (данная реакция используется в металлургии для очистки руд)

Разбавленная хлорная кислота обладает слабыми окислительными свойствами (не окисляет сероводород, диоксид серы, иодоводород, хром(II), азотистую кислоту) и при реакции с металлами до водорода в электрохимическом ряду выделяет водород с образованием перхлоратов. Водные растворы хлорной кислоты устойчивы.

Хлорная кислота хорошо растворима во фтор- и хлорорганических растворителях, таких, как CF3COOH, CHCl3, CH2Cl2 и др. Смешивание с растворителями, проявляющими восстановительные свойства (например, с диметилсульфоксидом), может привести к воспламенению и взрыву. С водой хлорная кислота смешивается в любых соотношениях и образует ряд гидратов HClO4·nH2O (где n = 0,25…4). Моногидрат HClO4·H2O имеет ионную природу и температуру плавления +50 °C. Хлорная кислота с водой образует азеотропную смесь, кипящую при 203 °C и содержащую 72 % хлорной кислоты. Растворы хлорной кислоты в хлорсодержащих углеводородах являются сверхкислотами (суперкислотами). Хлорная кислота является одной из сильнейших неорганических кислот, в её среде даже кислотные соединения ведут себя как основания, присоединяя протон и образуя катионы ацилперхлоратов: P(OH)4+ClO4, NO2+ClO4.

При слабом нагревании при пониженном давлении смеси хлорной кислоты с фосфорным ангидридом, отгоняется бесцветная маслянистая жидкость — хлорный ангидрид:

2HClO4+P4O10→Cl2O7+h3P4O11{\displaystyle {\mathsf {2HClO_{4}+P_{4}O_{10}\rightarrow Cl_{2}O_{7}+H_{2}P_{4}O_{11}}}}

Соли хлорной кислоты называются перхлоратами. Перхлорат йода в лаборатории получают при обработке раствора йода в безводной хлорной кислоте озоном:

I2+6HClO4+O3=2I(ClO4)3+3h3O{\displaystyle {\mathsf {I_{2}+6HClO_{4}+O_{3}=2I(ClO_{4})_{3}+3H_{2}O}}}
  • Водные растворы хлорной кислоты получают электрохимическим окислением соляной кислоты или хлора, растворённых в концентрированной хлорной кислоте, а также обменным разложением перхлоратов натрия или калия сильными неорганическими кислотами.
  • Безводная хлорная кислота образуется при взаимодействии перхлоратов натрия или калия с концентрированной серной кислотой, а также водных растворов хлорной кислоты с олеумом:
KClO4+h3SO4→KHSO4+HClO4{\displaystyle {\mathsf {KClO_{4}+H_{2}SO_{4}\rightarrow KHSO_{4}+HClO_{4}}}}
  • Концентрированные водные растворы хлорной кислоты широко используются в аналитической химии, а также для получения перхлоратов.
  • Хлорная кислота применяется при разложении сложных руд, при анализе минералов, а также в качестве катализатора.
  • Соли хлорной кислоты: перхлорат калия малорастворим в воде, применяется в производстве взрывчатых веществ, перхлорат магния (ангидрон) — осушитель, перхлорат аммония — добавка к ракетному топливу и взрывчатое вещество.

Безводную хлорную кислоту нельзя длительно хранить и перевозить, так как при хранении в обычных условиях она медленно разлагается, окрашивается оксидами хлора, образующимися при её разложении, и может самопроизвольно взрываться. Зато её водные растворы вполне устойчивы.

  • Ахметов Н. С. Общая и неорганическая химия. — М., 2001.
  • Реми Г. Курс неорганической химии. — М.: Иностранная литература, 1963.

ru.wikipedia.org

Хлористая кислота - это... Что такое Хлористая кислота?

Хлористая кислота — HClO2, одноосновная кислота средней силы.

Свойства

Хлористая кислота НClO2 в свободном виде неустойчива, даже в разбавленном водном растворе она быстро разлагается:

Ангидрид этой кислоты неизвестен.

Получение

Раствор кислоты получают из её солей - хлоритов, образующихся в результате взаимодействия ClO2 со щёлочью:

А также по реакции:


Соли хлористой кислоты называются хлоритами, они, как правило, бесцветны и хорошо растворимы в воде. В отличие от гипохлоритов, хлориты проявляют выраженные окислительные свойства только в кислой среде. Из солей наибольшее применение имеет хлорит натрия NaClO2, применяемый для отбелки тканей и бумажной массы. Хлорит натрия получают по реакции:

Безводный NaClO2 взрывается при ударе и нагревании; воспламеняется при контакте с органическими веществами, резиной, бумагой и т. д.

Литература

  • Ахметов Н. С. «Общая и неорганическая химия» М.: Высшая школа, 2001
  • Карапетьянц М. Х., Дракин С. И. «Общая и неорганическая химия» М.: Химия 1994

Ссылки

Основные хлорсодержащие неорганические кислоты

 

dic.academic.ru

Хлоратна кислота — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хлоратна кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 7790-93-4
PubChem 19654
Номер EINECS 232-233-0
Номер EC 232-233-0
DrugBank 14150
KEGG C01485
ChEBI 17322
RTECS CN9750000
SMILES O=Cl(=O)O
InChI 1/ClHO3/c2-1(3)4/h(H,2,3,4)
Номер Гмеліна 1492
Властивості
Молекулярна формула HClO3
Молярна маса 84,4591 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний розчин
Густина 1 г/мл, розчин (наближено)
Тпл −20 °C(18% розчин)
Ткип 40 °C (температура розкладу 18% розчину)
Розчинність (вода) >40 г/100 мл (20 °C)
Кислотність (pKa) ca. −1
Структура
Геометрія тригонально-пірамідальна
Небезпеки
ГГС піктограми Шаблон:GHS03Шаблон:GHS05
ГГС формулювання небезпек Danger
R-фрази 271, 314
S-фрази 210, 220, 221, 260, 264, 280, 283, 301+330+331
Головні небезпеки Окисник, Кородуючий реагент
NFPA 704

0

3

2

OX

Пов'язані речовини
Інші аніони Йодатна кислота
Броматна кислота[en]
Інші катіони Хлорат амонію[en]
Хлорат натрію
Хлорат калію
Пов'язані речовини Хлоридна кислота
Гіпохлоритна кислота
Хлоритна кислота
Перхлоратна кислота
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Хлоратна кислота — HClO3, сильна одноосновна кислота, в якій хлор має ступінь окиснення +5. У вільному вигляді не отримана; у водних розчинах при концентрації нижче 30% на холоді досить стійка; в більш концентрованих розчинах розпадається:

8HClO3 = 4HClO4 + 3O2 + 2Cl2 + 2H2O

Хлоратна кислота — сильний окиснювач; її окиснювальна здатність збільшується із зростанням концентрації та температури. HClO3 легко відновлюється до соляної кислоти

HClO3 + 6HBr → HCl + 3Br2 + 3H2O


У слабокислому середовищі HClO3 відновлюється сірчистою кислотою H2SO3 до Cl-, але при пропусканні суміші SO2 і повітря крізь сильнокислий розчин, виходить диоксид хлору: 2HClO3 + H2SO3 → 2ClO2 + H2SO4 + H2O
Від 40%-ної хлоратної кислоти запалюється, наприклад, фільтрувальний папір.

Хлоратна кислота утворюється при розкладанні хлорнуватистої кислоти, при електролізі розчинів хлоридів; в лабораторних умовах отримують при взаємодії хлорату барію з розведеної сірчаною кислотою:

Ba (ClO3)2 + H2SO4 = BaSO4 + 2HClO3

Похідні хлоратної кислоти[ред. | ред. код]

Хлоратні кислоті відповідають солі — хлорати; з них найбільше значення мають хлорат натрію, калію (бертолетова сіль), кальцію і магнію. Солі хлоратної кислоти (хлорати) — сильні окисники, в суміші з відновниками вибухонебезпечні.

  • Nils Wiberg, Egon Wiberg, Arnold Fr. Holleman: Lehrbuch der Anorganischen Chemie. 102 Auflage. de Gruyter, Berlin 2007, ISBN 978-3-11-017770-1.
  • Луцевич Д. Д. Довідник з хімії, Українські технології, Львів 2003, 420 ст.

uk.wikipedia.org

Хлоридна кислота та вивчення її властивостей

ВІДКРИТИЙ УРОК ХІМІЇ НА ТЕМУ:

«ХЛОРИДНА КИСЛОТА.

її ВЛАСТИВОСТІ, ДОБУВАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ»

ТЕМА ХЛОРИДИНАКИСЛОТА. Її ВЛАСТИВОСТІ, ДОБУВАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ.

МЕТА: Закріпити знання учнів про загальні хімічні властивості кислот на прикладі хлоридної кислоти; сформувати уявлення про особливу власти­вість хлоридної кислоти, навчити якісно визначати хлоридну кислоту і її солі, ознайомити з добуванням, застосуванням і поширенням у природі хлоридної кислоти; закріпити знання правил ТБ при роботі з кислотами в лабораторії; виховувати вміння працювати колективно, са­мостійно; вміння висловлювати свою думку, аргументу­вати її, логічно мислити. Розвивати вміння працювати з підручником.

ОБЛАДНАННЯ:

на демонстраційному столі:

кристалічний натрій хлорид, концентрована сульфатна кислота, прилад для добування хлороводню та розчинення його у воді; AgNO3 - аргентум нітрат (розчин), індикатори, мийний засіб „Туалетне каченя”, пробірко- тримач, штатив для пробірок, пробірки.

на учнівських столах:

набори реактивів для роботи в малих творчих групах із 4-х чоловік.

І гр.: хлоридна кислота, індикатори: лакмус синій, фенолфталеїн, метиловий оранжевий, діамантовий зелений. Штатив для пробірок, пробірки. Інструкція до виконання роботи.

II гр.: хлоридна кислота, пробірки з металами магнію, цинку, міді, витискувальний ряд ме­талів, інструкція для проведення дослідів, штатив для пробірок.

III гр.: хлоридна кислота, оксиди металів: Fe,03, СиО, лакмус синій, спиртівка, тримач, сірники, штатив для пробірок, пробірки. Інструкція для проведення дослідів.

IV гр.: хлоридна кислота, мийний засіб „Туалет­не каченя”, пробірки, штатив для пробірок, індикатори, розчин аргентум нітрату AgN03 . Інструкція для виконання дослідів.

ДОДАТКОВЕ: на столах у дітей інструкції з ТБ при роботі з кислотами, схеми, картки; міні-конспекти із завданнями, література, плакати, таблиці.

ТИП УРОКУ: КОМБІНОВАНИЙ.

ХІД УРОКУ

ЕПІГРАФ УРОКУ; Знання лише тоді стають переконаннями,

якщо вони досягнуті зусиллями думки

А, Лавуазьє.

Розум полягає не тільки в знанні, але й у

вмінні застосовувати знання на ділі.

Аристотель.

infourok.ru

Гіпохлоритна кислота — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гі́похлори́тна кислота́ — слабка кислота складу HClO, яка утворює ряд солей гіпохлоритів. Є дуже нестійкою сполукою і може існувати тільки в розведеному (до 30%) розчині, в якому також продовжує розкладатися, особливо під впливом сонячного світла. Сполука проявляє сильні окисні властивості.

Застосовується для знезараження води та, рідше, як відбілювач і окисник.

Гіпохлоритна кислоту не вдалося виділити як окрему речовину через її нестійкість, вона існує лише у вигляді розчинів. Максимальна концентрація в розчині досягає 30% (але тільки при температурах нижче -20 °C). Водні розчини є безбарвними або з жовтувато-зеленим відтінком при більших концентраціях. Може екстрагуватися в етери.

Гіпохлоритну кислоту синтезують пропусканням хлору крізь воду. В результаті хлор диспропорціонує з утворенням гіпохлоритної та хлоридної кислот:

Cl2+h3O⇄HClO+HCl{\displaystyle \mathrm {Cl_{2}+H_{2}O\rightleftarrows HClO+HCl} }

Дана реакція є частково зворотньою. Домогтися зміщення рівноваги в бік продуктів можна додаванням до реакційної суміші оксиду ртуті(II), який зв'язує хлорид-іони:

HgO+2Cl−+2H+⟶HgCl2+h3O{\displaystyle \mathrm {HgO+2Cl^{-}+2H^{+}\longrightarrow HgCl_{2}+H_{2}O} }

Таким чином отримують достатньо концентровані розчини HClO. Замість оксиду HgO можна використовувати більш доступний та безпечний гідрокарбонат кальцію:

Ca(HCO3)2+2Cl−+2H+⟶CaCl2+2CO2+2h3O→{\displaystyle \mathrm {Ca(HCO_{3})_{2}+2Cl^{-}+2H^{+}\longrightarrow CaCl_{2}+2CO_{2}+2H_{2}O{\xrightarrow {}}} }

Також синтезують гіпохлоритну кислоту пропусканням суміші вологого хлору та повітря крізь колону з HgO, і подальшим розчиненням утвореного оксиду хлору Cl2O у воді при кімнатній температурі:

2Cl2+HgO→0oCCl2O+HgCl2{\displaystyle \mathrm {2Cl_{2}+HgO{\xrightarrow {0^{o}C}}Cl_{2}O+HgCl_{2}} }
Cl2O+h3O⟶2HClO{\displaystyle \mathrm {Cl_{2}O+H_{2}O\longrightarrow 2HClO} }

Гіпохлоритна кислота є вельми нестійкою сполукою і повільно розкладається; освітлення пришвидшує процес розкладання:

HClO⇄HCl+O0{\displaystyle \mathrm {HClO\rightleftarrows HCl+O^{0}} } (на світлі або вище 20 °C)
2HClO⇄h3O+2Cl0+O0{\displaystyle \mathrm {2HClO\rightleftarrows H_{2}O+2Cl^{0}+O^{0}} } (на світлі)

Утворений атомарний кисень окиснює гіпохлоритнк кислоту до хлоратної:

HClO+2O0⇄HClO3{\displaystyle \mathrm {HClO+2O^{0}\rightleftarrows HClO_{3}} } (на світлі)

Кислота активно розкладається при нагріванні:

3HClO→60−80oCHClO3+2HCl{\displaystyle \mathrm {3HClO{\xrightarrow {60-80^{o}C}}HClO_{3}+2HCl} }

Насичений розчин кислоти за відсутності світла може дегідратуватися з утворенням рідкого оксиду Cl2O, а взаємодія з хлоридною кислотою веде до утворення хлору:

HClO⟶Cl2O+h3O{\displaystyle \mathrm {HClO\longrightarrow Cl_{2}O+H_{2}O} } (без світла)
HClO+HCl⇄Cl2+h3O{\displaystyle \mathrm {HClO+HCl\rightleftarrows Cl_{2}+H_{2}O} }

HClO проявляє слабкі кислотні властивості, реагує з лугами та гідроксидом амонію. Утворені солі гіпохлоритної кислоти називають гіпохлоритами:

HClO+NaOH⇄NaClO+h3O{\displaystyle \mathrm {HClO+NaOH\rightleftarrows NaClO+H_{2}O} }
HClO+Nh5OH⇄Nh5ClO+h3O{\displaystyle \mathrm {HClO+NH_{4}OH\rightleftarrows NH_{4}ClO+H_{2}O} }

Гіпохлоритна кислота є одним з найсильніших окисників.

HClO+2HI⟶I2↓+HCl+h3O{\displaystyle \mathrm {HClO+2HI\longrightarrow I_{2}\downarrow +HCl+H_{2}O} }
HClO+h3O2⟶O2+HCl+h3O{\displaystyle \mathrm {HClO+H_{2}O_{2}\longrightarrow O_{2}+HCl+H_{2}O} }
4HClO+MnS⟶MnSO4+4HCl{\displaystyle \mathrm {4HClO+MnS\longrightarrow MnSO_{4}+4HCl} }

Завдяки високій окисній здатності, HClO (у вигляді водних розчинів хлору) застосовується в органічному синтезі для добування хлоропохідних. Наприклад, реакцією етену з гіпохлоритною кислотою синтезують етиленхлоргідрин (2-хлороетанол), який є прекурсором для отримання оксирану:

Також із хлорогідринів, через стадію утворення нітрилів, синтезують β-гідроксикислоти:

Ch3OH=Ch3Cl+NaCN⟶Ch3OH−Ch3CN+NaCl{\displaystyle \mathrm {CH_{2}OH{=}CH_{2}Cl+NaCN\longrightarrow CH_{2}OH{-}CH_{2}CN+NaCl} }
Ch3OH−Ch3CN+h3O→hydrolysisCh3OH−Ch3−COOH+Nh4{\displaystyle \mathrm {CH_{2}OH{-}CH_{2}CN+H_{2}O{\xrightarrow {hydrolysis}}CH_{2}OH{-}CH_{2}{-}COOH+NH_{3}} }

Гіпохлоритна кислота є токсичною речовиною, що подразнює шкіру та дихальні шляхи. Концентровані розчини HClO можуть завдавати сильних опіків.

Через свою низьку стійкість гіпохлоритна кислота не має широкого використання. Основною сферою застосування кислоти є знезараження води (питної, у басейнах). Подеколи використовується у складі відбілюючих сумішей.

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5.
  • Vogt H. Chlorine Oxides and Chlorine Oxygen Acids // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 4—5. — DOI:10.1002/14356007.a06_483.pub2.
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с.
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0.
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с.
  • Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.
  • ↑ HYPOCHLOROUS ACID
  • uk.wikipedia.org

    Хлоритна кислота — Вікіпедія

    Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

    Хлоритна кислота HClO2, односновна кислота середньої сили.

    Хлоритна кислота HClO2 у вільному вигляді нестійка, навіть у розбавленому водному розчині вона швидко розкладається:

    4HClO2 → HCl + HClO3 + 2ClO2 + H2O

    Ангідрид цієї кислоти невідомий.

    Розчин кислоти отримують з її солей - хлоритів, що утворюються в результаті взаємодії ClO2 з лугом:

    2ClO2 + Н2O2 + 2NaOH → 2NaClO2 + O2 + 2H2O


    і далі за реакцією:

    Ba(ClO2)2 + H2SO4 → 2HClO2 + BaSO4


    Солі хлоритної кислоти називаються хлорити, вони, як правило, безбарвні і добре розчинні у воді. На відміну від гіпохлоритів, хлорити проявляють виражені окислювальні властивості тільки в кислому середовищі. З солей найбільше застосування має хлорит натрію NaClO2, який застосовується для відбілювання тканин і паперової маси. Хлорит натрію отримують за реакцією:

    2ClO2 + PbO + 2NaOH → PbO2 + 2NaClO2 + H2O

    Безводний NaClO2 вибухає при ударі і нагріванні; запалюється при контакті з органічними речовинами, гумою, папером і т. п.

    • Nils Wiberg, Egon Wiberg, Arnold Fr. Holleman: Lehrbuch der Anorganischen Chemie. 102 Auflage. de Gruyter, Berlin 2007, ISBN 978-3-11-017770-1.
    • Луцевич Д. Д. Довідник з хімії, Українські технології, Львів 2003, 420 ст.
    • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

    uk.wikipedia.org


    Смотрите также

    Женские новости :)